Істерики: способи запобігання та поради від шкільного психолога
Істерики у дітей можуть бути викликані різними причинами: перевтома, емоційна напруга, бажання привернути увагу чи протест проти обмежень. Важливо не тільки розуміти їхні причини, а й вміти запобігати таким ситуаціям.
1. Причини істерик у дітей
• Емоційна перевтома: дитина може бути перевантажена навчанням або подіями.
• Порушення режиму дня: недосипання, голод або нерегулярний графік.
• Нестача уваги: спроба отримати емоційний контакт з дорослими.
• Недостатність навичок саморегуляції: дитина ще не навчилася висловлювати свої потреби та емоції словами.
• Почуття безсилля: коли дитина не може досягти бажаного або її не розуміють.
2. Способи запобігання істерикам
1. Дотримання режиму дня
• Забезпечте регулярний сон, харчування та перерви для відпочинку.
• Чіткий розпорядок допомагає зменшити стрес та перевтому.
2. Навчання емоційному інтелекту
• Навчіть дитину розпізнавати та називати свої емоції: “Тобі зараз сумно?”, “Ти розгніваний?”.
• Дайте зрозуміти, що будь-які емоції нормальні, але важливо правильно їх виражати.
3. Попередження тригерів
• Вивчіть, що найчастіше викликає істерики у дитини, й уникайте цих ситуацій або готуйте дитину до них.
• Наприклад, якщо дитина не любить швидких змін, попереджайте про них заздалегідь.
4. Позитивне підкріплення
• Хваліть дитину за спокійне та конструктивне вирішення конфліктів.
• Наприклад, “Мені сподобалося, як ти попросив це, а не почав кричати”.
5. Забезпечення уваги та турботи
• Щодня приділяйте дитині якісний час, коли вона отримує вашу увагу без поділу на інші справи.
• Часто істерики є способом привернення уваги через її дефіцит.
6. Робота з альтернативами
• Навчайте дитину конструктивних способів вирішення проблем.
• Наприклад: замість кричати, попросити словами або звернутися до дорослого.
3. Як діяти під час істерики
1. Зберігайте спокій
• Не реагуйте криком або емоційним сплеском у відповідь. Ваш спокій допоможе дитині заспокоїтися.
2. Не йдіть на провокації
• Якщо істерика спрямована на маніпуляцію (отримання бажаного), будьте послідовними й не піддавайтеся.
3. Дайте дитині простір
• Якщо це безпечно, дозвольте їй виплеснути емоції, але перебувайте поруч.
• Скажіть: “Я тут, коли ти заспокоїшся”.
4. Використовуйте обійми
• Якщо дитина приймає фізичний контакт, обійміть її для створення відчуття безпеки.
5. Після істерики
• Коли дитина заспокоїться, поговоріть із нею. Запитайте: “Що сталося? Як ми можемо вирішити це наступного разу?”.
• Уникайте покарань, замість цього використовуйте спокійні пояснення.
4. Довгострокова профілактика
1. Спільні ігри та вправи для емоційної регуляції
• Ігри, що розвивають емоційний інтелект, наприклад:
• “Емоційний словник”: попросіть дитину описати свій настрій або назвати емоцію, яку вона відчуває.
• “Дихальні вправи”: навчіть дитину заспокоюватися через глибоке дихання, наприклад, рахуючи до трьох під час вдиху і видиху.
• “Малювання емоцій”: запропонуйте дитині намалювати те, що вона відчуває, щоб краще висловити себе.
2. Розвиток самоконтролю
• Навчайте дитину вирішувати конфлікти словами, а не через агресію чи істерики.
• Придумайте разом з дитиною “стоп-сигнал” (слово чи жест), який вона може використати, коли відчуває, що починає втрачати контроль.
3. Формування довіри
• Покажіть дитині, що її проблеми важливі для вас, навіть якщо вони здаються незначними. Це допоможе уникнути “накопичення” емоцій.
4. Профілактичні бесіди з батьками та вчителями
• Розкажіть дорослим про важливість підтримки дітей та уникнення покарань у формі ігнорування чи жорстких обмежень.
5. Поради для шкільного середовища
1. Створіть безпечний простір
• Забезпечте, щоб дитина могла висловлювати свої переживання без страху осуду або покарання.
2. Організуйте регулярні тренінги для учнів
• Тренінги з управління емоціями, побудови довіри між однокласниками та розвитку комунікативних навичок.
3. Розробіть план дій для вчителів
• Якщо у класі починається істерика, вчитель має знати, як діяти: вивести дитину з класу для заспокоєння, спокійно поговорити з нею тощо.
4. Профілактична робота з групою дітей
• Іноді істерики можуть бути спровоковані булінгом або непорозуміннями в колективі. Проводьте групові заняття для поліпшення атмосфери в класі.
6. Звернення до фахівця
Якщо істерики дитини є частими або занадто інтенсивними, слід звернутися до шкільного або позашкільного психолога. Він допоможе:
• Виявити глибинні причини поведінки.
• Розробити індивідуальну програму роботи з дитиною.
• Провести консультації для батьків.
Пам’ятайте:
Істерики – це спосіб дитини висловити свої емоції, коли їй бракує слів або навичок саморегуляції. Завдання дорослих – допомогти дитині зрозуміти свої почуття та знайти способи вирішувати труднощі конструктивно.
ІСТЕРИКИ. СПОСОБИ ЗАПОБІГАННЯ. Поради психолога
Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина менше разів вступає в протест (адже пізнавати світ – це одна з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути. «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно!!! Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині в чомусь – цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це. Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте і вона починає висловлювати яскравий протест, важливо не поступатися, оскільки така манера поведінки може закріпитися – як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоче, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.
2. Якщо бачите що пахне «смаженим» – спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад, стояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Чи позмагатися, хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки Вас занесе Ваша ж фантазія!
3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій “не за горами” – залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.
4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо, вона вчинила який-небуть негарний, з Вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не “ти поганий”, а “ти вчинив не правильно”.
5. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.
6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періоди дитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо Ви бачите, що дитина «губиться» в різноманітних варіантах, не знає чого хоче, не може визначитись – зробіть вибір замість неї, навіть, якщо вона противиться, насправді вона цього потребує.
7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.
8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена вперше, то краще проігнорувати, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.
9. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються Вам безглуздими і неправильними. Для перемикання уваги малюка потрібний певний час.
11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику!
12. Для дитини дуже важливо, щоб її почули. Часто звичайне проговорення батьками того, що хоче дитина (наприклад, “Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”) зводить нанівець внутрішнє напруження. Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.